Холодна кімната, і звуки незвично гучні
в пустому етері й мені відбиваються глухо.
Я бачила сон. Ми з тобою ішли уві сні
й такими легкими були наші посмішки, рухи.
Ти щось говорив і тримав мою руку в своїй,
і сходило сонце десь там, де кінчається небо.
А я так прицільно і ніжно дивилась з-під вій
і все не могла досхочу надивитись на тебе.
Цей сон розчинився в початках чергового дня,
а з ним і твій образ. І знову холодна кімната.
Я втратила віру, і наче живу навмання.
Але я одна. І це треба тепер визнавати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2020
автор: Марія Родінко