Земля у спалахах надій і безнадій
Долає шлях, сповитий світлом сонця,
І хто те знає, хто її водій,
І хто у світ нам прочинив віконце.
Земля – той дім, ізвідки вийшли ми,
І де коріння поселилось роду
Із засторогою, щоб ми були людьми,
Де кожному – життя у нагороду.
Його ж ні повторити, ні збагнуть,
І не бува йому альтернативи,
Та кожен має шанс загладити вину,
Перебуваючи під Божим об’єктивом.
18.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Ганна Верес