Одні, на жаль, пішли у забуття.
Інші ще народяться не скоро.
А нам -- гребти оте сміття,
На серці несучи великий сором.
Неначе -- Богом проклятий народ!
Неначе -- скривджені сирітством діти!
Усе шукаємо сприятливий зворот,
Аби комусь невизначному догодити.
Захисниками прав своїх спрадавна
Вважали виключно заслужених мужів.
Та згодом якось підозріло плавно
Сповзли до примітивних типажів.
Теперішніх достойників -- гріш купка;
І совісті у купки теж на гріш.
Тримаються за владу досить цупко,
І грошиками бавляться не згірш.
Достойники новітні -- наша осорома.
Позорище козацької держави.
А ми їх, - ненавмисно чи свідомо,-
Вибором штовхаємо у пазури неслави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Петро Рубака