Хмарки сірі, хмарки білі
Небом все пливуть й пливуть.
-То ж куди це ви побігли,
Проляга куди ваш путь?
-Всі ми звикли мандрувати, -
Хмарки так відпвіли, -
Тим небесним океаном,
Де іще ми не були.
Та розчісує нам вітер
Кучері вночі і вдень
І тоді, як сонце світить,
І тоді, як темно вже.
Приятелі ми з зірками,
Місяць наш найкращий друг,
Ми мандруємо все далі
Й коли сонячно навкруг.
Усміхаємось частенько,
Сльози ллємо теж бува,
Теплим дощиком рясненьким
Зрошена тоді трава.
Скрізь бувати нам цікаво,
Бо ми є мандрівники, -
Так згори відповідали
Кучерявії хмарки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський