Зірвала осінь лист з календаря,
Так легко і не вимушено наче,
Мені його до сукні приміря,
В цю мить сміється, а ночами тихо плаче.
Той лист - один ще рік мого життя
Ляга на скроні тихо сивиною,
Розносить вітер вихром почуття,
Їх кроки ледве чутно за спиною.
Я осінь чемно в гості запрошу,
Ми з нею мило будем розмовляти,
А потім СМС їй напишу,
Коли майне за обрієм блукати.
Я їй подякую за золото садів,
За барви днів і музику печалі,
За тихий сум і аромат медів,
І за розсипані шипшинові коралі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Світлана Воскресенська