Нам довелося руки відпускати,
Кажуть час розлуки лине скоро,
Якщо навік судилося кохати,
Відстань не вважається за горе .
Нам довелося щастя зупинити,
Коли його хотілося ще більше,
Настала мить нам паузу зробити,
Але думки постійно - Ну скоріше!
Нам довелося серце вгамувати,
Хоча йому хотілось ще любові,
Воно ж тепер як буде сумувати,
Сльозинки відпускати лиш до крові .
Нам довелося те пройти ,що значить ,
У відстані кохання не забути,
Воно ж як та кришталь крихка неначе,
Розбитись може легко і не бути .
Нам час пройти далекий довелося,
Та ми зробили вірно вперед крок,
Ішли крізь терни та усе вдалося,
Тепер це пам'ять і життя урок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: Вікторія Павлюк