Біг маленький павучок
Віничку під язичок,
Бо, біднесенький, не знав,
Що у хаті лишній став…
Тільки руки милосердні
Пожаліли ніжне серце
І маля пустили «з миром»,
Хай несе свою офіру…
Ще в далеку давнину
Світ пізнав цю новину,
Як Ісуса врятував:
Павутинку заснував
Він над входом до яскині,
Де свята родина нині
Із народженим Дитятком
Приютилася випадком.
Як узріли павутину
Слуги Ірода в ту днину,
То заходити не стали –
Давньою порахували.
Так зберіг в тяжку годину
Павучок нам Бога Сина.
Є ще інша оповідка
Павучка, розп’яття свідка…
Бачив Спаса він нагого –
На Голготі бачив Бога.
І прикрив його майстерно
Ниттю срібною, від скверни –
Обгорнула стегна божі
Тканка світла і пригожа.
Певно місія така –
З Всесвіту – для павука.
В давнину про це всі знали,
Павучка не забували.
Прикрашали ним світлицю
На Різдво, бо так годиться.
Поруч Спаса був не раз
І від смерті навіть спас.
Павучків не убивали
І з неволі випускали.
Ось вам кілька оповідок,
Павучок – містичний свідок.
19 вересня 2020
(с) Валентина Гуменюк
# ПРИРОДА – ЗАМАЛЬОВКИ#
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: палома