Намалюй мені дитинство, намалюй,
Я на трішки озирнусь в часи чудові,
В пам'яті всі свої фото оживлю,
І почую на ніч ніжні колискові.
Намалюй мені дитинства милі роки,
Я собі цікаву забавку знайду,
Час ,коли де невагомі ніжні кроки,
По стежинці тій знайомій дай пройду.
Намалюй мені мій рідний-рідний дім ,
І в саду ту вишню,що так розквітала,
Де теплотою обіймало мене в нім ,
І мама до серденька пригортала.
Намалюй мені перший дзвоник школи,
Куди маленькою на поріг ступила,
Ромашки,що вкривали кожне поле,
Я і раніше їх до відчаю любила.
Намалюй мені дитинства хоч хвилинку ,
Пори чудової дай іще дитині,
Намалюй мені ту рідную зупинку,
І не хочеться вертатися у нині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2020
автор: Вікторія Павлюк