Гарцює день осінній спозаранку,
Попереду жде не одна з доріг,
І я тепер уже для нього бранка,
Аж поки вечір стане на поріг.
Запалить перші зорі він у небі,
Щоб вартували наш із ним нічліг,
У сяйві місячнім потонуть став і верби.
Дугою білою Чумацький шлях проліг.
Пишається намистечком калина
Край темної, як ніченька, води.
То річка по долині ледве плине,
І я у сні прямую теж туди.
18.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2020
автор: Ганна Верес