Як не втішай себе, як не кажи
Та все не легшає душі.
І чоловік мене кохає,
І щастя в хату заглядає.
Та наступає мить одна,
І знов горить моя душа,
Я все дитину в споминаю,
Як час вернути – я не знаю.
Проходять місяці швиденько,
Але ж болить моє серденько.
До очей сльози підступають,
І душу біллю огортають.
Я не дала з’явитись долі,
Не народила я для волі.
Дитя своє я погубила,
Мовчать уже про це не сила.
АБОРТ – для когось це слова,
АБОРТ – для когось пустота.
Для когось це душевний біль,
Розсипана на свіжу рану сіль.
Великий гріх мого життя,
Болюча рана, до виття.
Змінити щось – уже не в силах,
І застигає кров у жилах.
Я Вас прошу, я Вас молю,
Не ламайте Ви долю свою,
Не робіть у житті хибний крок,
На чужих помилках вчіть урок.
P.S.
Звернення до жінок, які на роздоріжжі.
Благаю! Прошу! Якщо дитина здорова, розвивається без патологій. Якщо ви здорові, маєте змогу виносити цю дитину, без ризику своєму життю і здоров’ю – не робіть аборт. Подумайте, чи зможете ви вночі спокійно спати? Чи не будете жаліти через рік, два, десять? Вибір за вами. ЗАКЛИКАЮ! ЗРОБІТЬ ЙОГО РОЗСУДЛИВО! ЗРОБИВШИ КРОК, ВИ ВЖЕ НІЧОГО НЕ ЗМОЖЕТЕ ЗМІНИТИ! Здоров ’я вам, та вашим діткам.
Анна Птаха
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2020
автор: Анна Птаха