«Если б его воля была, он все паровозы
поставил бы на вечный покой, чтоб они
не увечились грубыми руками невежд.»
Андрей Платонов
Людьми забуті паротяги,
з них кожен – від вогню циклоп,
турнірів лицарських звитяги
із пентаграмами зірок,
мене візьмете на рамена,
понесете в захмарну даль,
де ждуть Айвенго та Ровена
де мої юність та печаль?
Там з незворушністю драконів
над долею я був би пан.
Несіть мене, залізні коні,
у світ, що викував стимпанк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2020
автор: Анатолій Костенюк