Давно нас розвели шляхи-дороги,
Ми виросли… У нас дорослі діти,
У спогадах продовжує нас гріти,
Неначе промінь – усмішка привітна,
Я через Вас теж стала педагогом.
До лірики відкрили знань стежину,
Читали вірші гаряче-натхненно,
І проросли зароджені ті зерна
Поезією почуттів у мене –
Я Вам душі завдячую перлини.
Були для діток – сонце-педагогом:
Інтелігентна, вишукана, стильна…
В жіночій слабкості – на диво сильна,
Хай буде доля вчительська прихильна,
Не шкодить Вам плин часу анітрохи.
З уроків - все до Вас ішла ватага,
Навчали світ любити Ви довкола.
Ці відчуття, що прищепила школа,
У нас, дорослих, так і не схололи –
І до природи в кожного повага…
Прещеплювали мудрість та обачність,
Творили-малювали стінгазети.
Вам довіряли мрії всі, секрети,
Ви й зараз знаєте про наші злети,
А за дзвінки нечасті Ви пробачте.
Жертовне серце світле добротою,
Увага і таланти полум’яні –
Відбитки знайдуть в Маші, Олі, Вані,
Вбирають діти все із хвилюванням,
Порядність, щирість – це найкраща зброя.
Тож залишайтесь Ви з дітьми собою –
Натхненною і… вічно молодою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2020
автор: Білоозерянська Чайка