Жив, топтав сей континент,
Зовні не дикун.
Найрозумніший студент,
А тепер – шпигун.
Не служака і не мент.
Не значний спортсмен.
І не віце-президент.
І не спайдер-мен.
Із малого передмістя,
Що посеред гір.
Добре, затишне обістя.
На вулиці сортир.
Тато з мамой на роботі,
А малий агент,
Щоби підглядати потім,
Колупа цемент.
Вже підготував гранати –
Вирив весь буряк.
Лячно ворогу ступати –
Скрізь кинув коров’як.
Вже батькам потрібна поміч.
До хати дійти
Не дає Агент Петрович –
Перегородив
Барикадами у дворі –
Палить покришки,
Витяг жито із комори,
Розкидав мішки…
Розійшовсь малий бешкетник
Дістав батька вщерть.
Агітує заколотник.
Гука: Банду геть!
Оточили батько з кумом.
Зняли ременяки.
Та з легким народним глумом,
Дісталися сраки.
І пройшлися по тій сраці
Трохи поясами.
Потім – в полі плідна праця.
Роз’яснення словами.
А якщо не дійшло слово
РЕВОЛЮЦІНЕРУ,
Застрахали додатково
Міліціонером.
Хай рясніє кропива
На моїй землі,
Що дурило відбива
В агента «два нулі».
Ю.П.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2020
автор: Посух