Такі хмільні співали солов'ї,
божевоЛІли кетяги бузкові,
як він торкався до руки її
і - наче вперше - бачив очі, брови
сором'язливий щічок оксамит,
солодкий вигин шиї... І натомість
усе, що міг, бубнявив білий світ -
"пливли" IQ, кордони і свідомість.
- Кохаєш? - Так ніхто ще не кохав! -
вуста зливались солодко і гірко...
Так пан Амур вмільйонне планував
вкрутить новий шуруп в свіженьку дірку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2020
автор: уляна задарма