На підвіконні дівчина стоїть,
У нічній сорочці чекає ту мить,
Коли холодний вітер її забере
І минуле з нею вмить помре
Воно об землю розіб'ється склом,
Червона вода стане малиновим тлом
Картини, у центрі якої свобода -
Слізьми оплакана винагорода
З глибин пітьми тягнеться рука,
За собою вниз дівчину гука,
Бере за плече, щоб укласти в обійми,
Обіцяє навічно прекрасні їй сни
Солоними слізьми дівча пише листа,
Востаннє схлипують рожеві вуста,
Тихо наспівують гучне послання,
Гірко звучить мелодія прощання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2020
автор: Локомотив