Тихо-тихо приходить осінь...
Непомітно темніють ночі...
А вона ні про що не просить,
Тільки дивиться сумно в очі.
Вітер-друг прилітає часто
І гойдає, немов колиску.
Добре весело зустрічати,
Та підводити важко риску...
Діти виросли... Не радіють
Їй, як в гості приїдуть зрідка.
-Це нормально. Ну що тут вдієш,-
Каже яблуня їй, сусідка,-
Яблук теж вже не хочуть рвати,
Хочуть жити майбутнім роком...
Пам'ятає вона, як звати
Всіх...І їхні дитячі кроки...
Хтось, буває, усе ж присяде:
-Тут вода, дощик був неначе...
Просто гойдалка дуже рада,
І від радості тої плаче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2020
автор: Анна Шульке