…. .

Йду  навпомацки,  щоб  схопити  
блідий  образ  душі  і  тiла  
з  рiчки  вигину  воду  пити  
доки  та  ще  не  обмiлiла  
коли  листя  сухе  стліває,
тільки  кліпає  вогник,  часом,  
стигле  яблуко  сидром  грає  
адже  хтось  ним,  нарешті,  ласує.  
невідтіненим,  первозданним,  
без  солодкості  і  полину,  -  
стигла  мить  у  тенетах  тане,  
ніби  впіймана  риба  гине.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2020
автор: NNNP