Де ми були, коли вони
Нас розіграли і втекли?
Де їх носило, коли ми
Зліпили з глини високі стіни,
Навколо річки, вглиб долини,
Де ми сідали спочивати,
Де водорості обплітали ноги.
Як нам вдавалося мовчати,
Леліяти свою тривогу?
А тут, тепер, в'язка рілля.
Нами розкидана земля.
Нами росте густа трава.
Нами розтрощені ворота
У дім, в якому
У нас на двох одна хвороба.
У нас на двох і на одного
Немає пана, немає Бога.
Мабуть, копали мало глини.
Мабуть, ми зводили не стіни,
А з мрій й тонкого павутиння
В'язали в присмерках руїни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2020
автор: Mariami