Ми будем не разом нарешті,
Не варто мною дітей злити.
Збережи доброї риси кобіти,
Згадуй спілі чорні черешні.
Негатив добро думки креше,
Свою любов я хочу розлити.
Ми будем не разом нарешті,
Не варто мною дітей злити.
Твоя суть нагло мені бреше,
Забулись дані в храмі обіти,
Згасли твоєї душі самоцвіти.
Дивлюся на шлюбні мешти,
Ми будем не разом нарешті.
(Рондель)
24 листопада 2019 р.
Кобіта - жінка,
Мешти - легкі черевики, туфлі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2020
автор: Володимир Кепич