Збіжжя на городі
Вже збирає осінь,
Мовби до господи
З підсумками просинь...
Ночі прохолодні,
Клени пожовтіли,
Сонях безголовий –
Тіло почорніло...
Журавлі гогочуть
В самім піднебессі,
Бо в ключі вже хочуть –
Як же тут без стресів?
Діточки зросли тут,
Нелегка дорога...
Скажемо молитву
До самого Бога.
Всі ми тут в дорозі
Через осінь й весни,
Ось-ось на порозі –
Вже й на мудрість тести...
Золоті ж літа ви
Серед листя ділись –
Любості литаври
Вже зіграть зуміли.
Лист кружляє в спомин,
Прямо у долоню –
В той стіжок соломи
І спокуси лона...
Ще іскрить серденько
Та й очима пив би,
А життя скоренько
В задзеркалля шиби...
Осінь, моя осінь –
Діво снів ласкавих,
Як люблю я й досі,
Та туман в отавах...
Ці сріблясті скроні
Коливає вітер...
Все живе, хоч в схроні –
Серця голі віти...
10.09.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2020
автор: Променистий менестрель