Тривога вічна на обличчі,
Наступний крок тяжкий як відчай,
У грудях жах і колотнеча,
Збиває вітер з ніг і шепче,
Слова омани і погроз.
Земля окутана туманом,
Мерців пробуджує і рани,
Кістки, що злизані червами,
Весь світ пробуджують в кошмарі.
Хтось руку тягне із пітьми,
Потворі душу довіряє,
А за спиною лише гріх,
Сувору пісню завиває,
Де тінь похмура тягне вниз,
Слизька мотузка обірветься,
І ти залишишся на дні,
У темряві ховати очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2020
автор: Ти не осліп