Синьоока незнайомка
Білі коси розпустила,
І усмішка білосніжна
Моє серце полонила.
Знов почую гомін квіт,
Коли скажеш ти привіт,
Кущ смородини розквіт –
Краса твоя, мов самоцвіт.
І я, милуючися нею,
Мов небесною зорею,
Усім серцем і душею
Втілюю в життя ідею.
©Teodor Fanger
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2020
автор: Teodor Fanger