У пахощі полів, лугів, стежок
Лягає день, укрившись оксамитом,
Прогнало сонце місяця ріжок
І ранок сивий, росами умитий.
І задзвенить тоді одвічна суєта
В природі, між людьми. Вона – усюди.
Може для того й білий день світа?
Її лиш ніч зупинить і остудить.
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2020
автор: Ганна Верес