(Копла.)
[i]Прикрию почуття, мов наготу,
І зникнуть всі навіяні страхи́ –
Мій світ тремтів…
Здається, мов дрейфую на плоту,
Де тільки я… І море… І птахи…
В краю флотів.
Свідомість тисне осадом гірким,
А серце б’ється в такт упертих хвиль,
Горить теплом.
Обсіли думи темні, мов круки –
То диким штормом закипає біль
І б’є крилом…
Чи довго зможу ще отак пливти?
Наш спільний берег за туманом зник,
Коли ж устиг?!
Дрімає серце в хвилях самоти –
Десь забарився лицар - рятівник…
Горять мости.
Оголені чуття... самотній пліт...
Сум’яття - хвилі б’ються крізь роки́
Серцебиттям.
Птахи і море… мій таємний світ…
До болю здертий… вельми шкарубкий…
Як все життя…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2020
автор: Білоозерянська Чайка