***
О.П.
Ці громи відгримлять колись,
ця гроза відійде у вчора.
Ти лиш вір і з душі молись
на межі голосних повторень.
На межі стоголось ночей,
що нашіптують щось несвітле,
хай минає ця тьма і ще -
все недобре іде за вітром.
Хай із крапельниць голубих
свіжа сила пливе у вени
і за вікнами голуби
розганяють усе, що темне.
Хай не лишиться й цяпки від
оцієї біди тремкої
на імення жаске - КО-ВІ́Д,
що сьогодні зусюди роєм.
Що зусюди дощем густим,
злими грозами і громами.
Це мине й будуть ще цвісти
буйно яблуньки понад нами.
26.08.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2020
автор: Леся Геник