[b][i]На місто опускається туман,
Ховаючи проблеми і турботи,
І місяць зірок оглядає лан,
І землю, і мене... Питає - хто ти?
А я дивлюсь на нього крізь балкон,
На вулицю, що світиться вогнями
В тумані все розмите, наче сон,
Та від химери міста я без тями.
Від веж-сторож, що цідять кольори,
Вітрин-дзеркал, що плачуть в тротуари,
Людей-мурах ледь видно ізгори,
Крадуться тінями нічні примари.
І замок спить, і світло із вікон
В тумані залишає дивні коми...
Ніч темна все захоплює в полон -
Завмерло місто певне від утоми.
Лиш десь співають дзвінко цвіркуни,
Й неон на вивісках не зна спокою...
Стежками парку бродить тінь весни,
Та я не сплю - все думаю - А хто я?
[/b][/i]
(с)AKM 29.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: AKM