Про мене всі давно забули

Тут  темно,страшно  
Як  вибратись?мені  так  лячно..
Самотність,сльози  і  печаль
заграє  тихо  мій  рояль.
Струна  ламається,
проблеми  розчиняються.
Ненавиджу  пусту  кімнату,
це  як  в  солдата  кинути  гранату.
І  більше  дощ  не  заспокоїть,
він  наче  навпіл  мене  кроїть.
Так  спеціально  тихо,щоб  не  чули,
але  про  мене  всі  давно  забули.
Кинули  неначе  ту  собаку,
таку  нікому  не  потрібну-біля  баку.
А  стіни  тут  холодні,голі  
у  сльозах  моїх  багато  солі!
І  фото  тут  твоє  висить,
йду  спати..на  сьогодні  досить.
25.08.19/16.08.20💔

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: Тінь моєї душі