О не зникай, не відлітай –
Моя ти птахо, днів щасливих;
Не покидай, не залишай,
Мій дар – земне й ласкаве диво...
Стежин тих, топтаних удвох
Не покривало б споришами,
Щоб зустрічав зелений мох,
Де ми стрічались під горами...
Не гасли б зорі в небесах,
Що вечорами нам палають,
В пташиних слухать голосах
Любов, що в душах викликають.
Прости, туман нас стереже,
Бо в досконалість мабуть рано,
Проте, відпущених блаженств
Не відбирай, і так вже тануть...
О Боже, нас земних, прости –
щось зрозуміти все ж зуміли,
Спаси й ту малість збережи,
Суть в покаяннях запізнілих...
27.08.2020 р.
О Боже, нас, земных прости
Не исчезай, не улетай –
Моя ты птица, дней счастливых,
Не покидай, не оставляй,
Земное ласковое диво...
Тропинок, топтаных вдвоём
Не покрывало б спорышами,
Не усыхал бы водоём,
Где мы встречались под горами...
Не гасли б зори в небесах,
Что вечера нам зажигают
И птичью б пели голоса,
Любовь ведь в душах окликают.
Прости, туман несовершенств,
Что временами затмевает
И, нам отпущенных блаженств
Не отбирай, и так уж тают...
О Боже, нас земных, прости –
Спаси и сохрани ту малость,
Что предначертана в пути,
Суть в покаяньях запоздалых...
27.08.2020г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Променистий менестрель