Ридає Душа, ридає.
Та, заспокойся нарешті!
У Світі не одна ти
на межі обірваних сердець.
Чому, чим доросліше,
тим важче жити,
та має ж бути інакше,
в міру витрачених сил.
Де узяти оптимізму
на довгі роки,
Всесвіту вклонюся низько,
без нього нікуди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Svitlana_Belyakova