Усе своє від вуст і до повік,
Яких ніколи не торкнувся скальпель.
І зморшка кожна — натяк лиш на вік,
А також — русло натуральних крапель.
Бувало тут сльозинка потекла,
(Бо у житті як на безмежній ниві).
Частіше — піт від праці чи тепла,
(Ніколи не була вона плаксива).
Когось шокують зморшки на лиці,
Ховають руки зморщені стидливо...
А хтось щодня... цілує руки ці
І це лице для нього — справжнє диво.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Патара