За вікном розігралась гроза,
Аж лопоче крильми водяними.
Б’ється в шибку із вітром сльоза,
Дужий грім нависає над ними.
Раптом тиша, що аж нічичирк,
Стала дзвоном в вухах стоголосо.
Та назирці вертається грім,
Дощ повторно лягає знов косо.
Шкряботить по стіні, наче кіт,
Та гостині такій я не рада.
В радість бачити зірки політ,
Не змовкає ж потужна блокада.
Розливає небесний потік,
Прибиває пилюку із брудом.
Хилить голови верб та смерек,
Укриває асфальт листопадом.
Все освячує грізно кругом,
Щоб й думки залишилися чисті.
Божий глас осягає хрестом
Всіх підряд, в кого й шлях є тернистий.
26.08.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2020
автор: Валентина Ланевич