Душа зраділа просто неба,
Ще вчора думала: "Твоя!",
Та все пішло не так як треба,
Тепер вона - анічия!
Страждання - швидкоплинна річка,
Не зрадить віри течія,
Лиш відпущу за що тримаюсь
Й скорбота буде нічия.
Безмежжя космосу частинка,
Про це згадаю вкотре я:
Ніщо і цілий Всесвіт містить
І є вона анічия!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2020
автор: Таня ШерепКо