Буде море і келих вина,
довгі бесіди не телефоном,
там буденне зупиниться коло,
бо будильників звуку нема.
Трішки димно і гори думок,
потривожать іх іноді хвилі,
розганяючи вічності милі,
хоч і вічність вона ніби крок.
Буде білий крізь пальці пісок,
а на ранок терпка прохолода,
лише дні метушаться, так шкода,
прив'яжи їх ось тут, до гілок.
Блискіт фар і улюблений хіт,
замальовані в пам'яті миті,
нічне море у келих налите
і розмитий на березі слід...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2020
автор: Людмила Мартиненко