Так хочу здивувати Вас дощем,
Веселкою, що зіп’ялась на небо.
Є радість безтурботна, ще є щем
За людство, що поводиться ганебно.
Так хочу дарувати Вам тепло:
Сонце, настояне гормоном тіла,
А ніччю, коли світло геть зійшло,
Тихенько в сон пробратися хотіла б.
Настирна? Ні, лякатися не слід.
Якщо й зловлю, одразу відпускаю…
Бо кожну мить вдихаю білий світ.
А там до біса є, чого не знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2020
автор: Пісаренчиха