Забутий богом поїзд Львів – Луганськ,
Десь на межі вісімдесятих й дев’яностих,
Студентського життя черговий вальс,
О …. Цих ніхто б не розставляв по зросту …
Без боязні, без лишнього пробач,
Впирались у стіну ще не дорослі,
Не пам’ятаю в когось розпачу невдач,
В думках і на язик незмінно гострі …
Мої Наталі, Тараси, Юрки,
Такі чудові й рідні диваки,
Тремтіло від пісень весь день купе,
Здавалося складне - усе просте …
…….
Десь з казанком й палаткою в полтавський степ
І прапор рідний грів над головою,
«Калина» грала в вухах, а не реп,
Її в душі носив кожен з собою …
Повзуть уже кашкети за горбом,
Їм це незвично, хочуть упіймати,
А потім довго хмуряться чолом:
«Та то ж свої, ходіть до нас, до хати» …
А тут вже й Миргород чи те, що він тепер,
Москвою знищений, стоїть мов посивілий,
Будівлі наче церква чи костел,
Від ворогів на вічність опустіли …
А був ще Київ, сходи в «універ»,
Що не забуду я ті сходи до тепер,
Товкли ще спину, але то усе дрібне,
Хіба омон чи беркутня таке зігне …
Ото моя здобута незалежність,
Ще було інше, але то вже інший світ,
Яка там може бути обережність,
Коли хтось зазіха на весь твій рід ….
Так, гріє щось глибоко у душі,
Хоч ці паради мабуть не для мене,
Проте як завжди пишуться вірші
Про тебе, Україно, і для тебе !!!
Варіант пісні
Забу́тий бо́гом по́їзд Львів – Луга́нськ,
Десь на межі́ буре́мних дев’яно́стих,
Студе́нтського життя́ осі́нній вальс,
Ніхто́ таких не розставля́в по зро́сту …
[i]Без бо́язні, без ли́шнього проба́ч,
Впира́лись у стіну́ ще не доро́слі,
Не пам’ята́ю в ко́гось ро́зпачу невда́ч,
В думка́х і на язик незмінно го́стрі … [/i]
Мої Наталі, Тараси́, Юрки́,
Такі чудо́ві й рі́дні диваки́,
Тремті́ло від пісе́нь весь день купе́,
Здава́лося складне́ - усе просте́ …
Десь з казанко́м й пала́ткою у степ
І пра́пор рі́дний грів над голово́ю,
«Кали́на» гра́ла в ву́хах, а не реп,
Її в душі́ носи́в ко́жен з собо́ю …
Повзу́ть уже кашке́ти за горбо́м,
Їм це незви́чно, хо́чуть упійма́ти,
А по́тім до́вго хму́ряться чоло́м:
«Та то ж свої́, ході́ть до нас, до ха́ти» …
А був ще Ки́їв, схо́ди в «уніве́р»,
Що не забу́ду я ті схо́ди до тепе́р,
Товкли́ ще спи́ну, але то усе дрібне́,
Хіба омо́н чи беркутня́ таке зігне́ …
Ото́ моя здобу́та незале́жність,
Ще бу́ло і́нше, але то вже і́нший світ,
Яка там мо́же бу́ти обере́жність,
Коли хтось зазіха́ на весь твій рід ….
[i]Без бо́язні, без ли́шнього проба́ч,
Впира́лись у стіну́ ще не доро́слі,
Не пам’ята́ю в ко́гось ро́зпачу невда́ч,
В думка́х і на язи́к незмі́нно го́стрі … [/i]
[i]Музичний супровід з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2020
автор: Дружня рука