Спить сиротинець.Таракани й миші
Вибагливо вивчають свій обід.
Але не сплять , лежать тихенько в тиші
Ті, кому засинати було б слід.
Клюють носами жіночки дбайливі,
Що зморені в дитячій метушні.
Повзуть по їх обличчях тіні сірі
Як іноді з вікон змигнуть вогні.
Тим діткам тепло, все неначе добре.
Всі чисті , гарна іграшка висить.
Маленьке серце, бідне і хоробре
До одинокості звикать малечу вчить.
Все наче гарно, тільки не цілують
Маленькі ручки скільки ти не жди.
І колискову наніч не почують,
Немає в ваннах м'яти й череди.
І без любові кожен погляд в'яне,
Змирився світ, то змиришся і ти,
Буває різне, й серце дерев'яне,
Поллєш любов'ю , може прорости!
Оксана Самохліб 2005р.@Kseni Berkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2020
автор: Ksenia Samohleb