Рожево яблуньки цвітуть
У батьківськім саду,
Літа, мов лебеді пливуть
Та я туди іду.
Іду й тоді, як достига
Черешня та стара,
Що над парканом простягла
Довге своє гілля.
І поспішаю, коли там
Запахне медом скрізь,
А груші стиглі у руках -
І повні очі сліз.
Це ностальгії та сльоза
Бринить в моїх очах.
Сюди лечу, коли зима
На буйних мчить вітрах.
Бо все тут рідне і близьке
Ще із дитячих літ,
Тому завжди кличе мене
На батьківський поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський