там в кімнаті на останньому
з останніх верхніх поверхів –
холодній, вогкій –
в темряві, під миготіння гірлянд сидять
двоє там.
слухають пісень – та все сумних:
на веселі духу не вистачає.
дуйчик дує просто так.
віє, та не гріє.
вікна морозом вкрилися,
сліпими стали відтепер надовго.
мудрість ллється через сльози,
на думках застрягли запитання:
– чому зі мною, що не так?
як важко зростати далеко від дому,
як легко пустити життя під укіс.
що ж ти, мамо рідна,
не навчила цього дитяти?
тепер сидить він, і не тямить ні чорта
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2020
автор: Bohuta_Julian