білий сніг вже розтав,
той романтизм, що літав поміж нас,
зник.
згадки про тихі вечори, що віяли теплом,
стали беземоційним спомином про тебе.
ні ти, ні я не думали, що так-от буде.
жаль.
знаєш моє гасло: "відпусти й забудь".
ти не станеш винятком. ти – не винятковий.
я думаю, весна настане рано,
бо й зима зараз тепла: відлига.
хоч і хочу тебе забути як щось непотрібне –
не можу.
ті згадки про київ:
жарти у музеї – нас аж вигнали через ті жарти,
як веселив ти мене,
заливалась від сміху поруч з тобою щоразу.
відчувала у тобі все те, чого шукала.
та відпускати людину – краще,
ніж довіку тримати на ланцюгу,
робити їй нещастя
і мучити неволею.
забуду я всі ті моменти феєричні,
коли була щасливою й не думала про сумне.
перефарбую всі їх сірими тонами,
щоб не було цікаво до них повертатися,
щоб не думати про тебе взагалі,
як про щось хороше й неповторне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2020
автор: Bohuta_Julian