................І
Коротка дорога до ями.
Все менше людей на селі,
що ходять моїми стежками
по тій же нічийній землі.
Вона ще мене пам'ятає.
Тече ручаями сльоза
і манять ночами до гаю
яри, чагарі, дереза.
І биті в майбутнє дороги
за вигином Росі ріки.
і жорна, і жменя муки,
і перші мої перемоги –
помиті порепані ноги
і щастя в голодні роки.
................ІІ
І ось – моє сите сьогодні
малює печальний сюжет,
що я у людей що завгодно
та ще й невідомий поет.
Відомий отримує лайки,
почилому шиють досьє,
та де-не-де чується байка,
що терен – гірке монпансьє.
І як воно сталося, Отче,
що я ще живу як на зло,
моє резюме найкоротше, –
[i]напевне мене не було?[/i]
...............ІІІ
І хати нема, і обійстя...
оаза, але – без води...
та іноді тягне сюди
до цього єдиного місця,
де майже ніхто не боїться
мої оминути сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2020
автор: I.Teрен