Землі моєї чарівна краса,
Чи де буває ще таке на світі?
Неначе срібло на траві роса
І квіти дивні сонечком зігріті.
Хлюпоче річка, іноді й бурлить,
Шепочеться і вітер з верболозом,
Джерельце під вербою струменить,
Що похилила долу довгі коси.
На чистім плесі красені-птахи,
Закохана це пара лебедина.
Нехай минає їх усе лихе
Й жорстока хай не трапиться людина.
У полі маків цвіт палахкотить,
Наче вогонь.Ромашки жовтоокі,
Волошок-васильків ота блакить
Розкинулася тут за кілька кроків.
І золотяться хлібні колоски,
Що незабаром стануть короваєм.
Як же мені красу цю не любить,
Землю святу й тебе, мій рідний краю?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський