Уквітчана сумом глибоким
Моя божевільна журба.
І сум той ряснітиме,доки
Ненавидить людська юрба.
Триматиме він у полоні
Мене,доки серце замре.
Ненависті людської повінь
Згортає у прірву мене.
А серце той сум знову крає
Чому вітер листя зрива?
Несе нескінченная зграя
Життя. І майбутнє сплива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88639
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.08.2008
автор: Ангел Ина