Серпневий ранок пахне вереснево,
Курличе літо, цілиться у даль.
Пакує спогади, вдивляючись у небо,
Сльозу утерло чисту, мов кришталь.
А люди часто схожі на те літо,
Ми сієм щось, чекаєм урожай,
Комусь даєм тепло, надію, світло,
В спекотну пору - свіжий водограй.
Та все мине, просіється крізь сито,
І наша роль підійде до кінця,
Спакуємо валізи, як те літо,
Змахнем сльозу зрадливу із лиця,
Підемо далі, вже чекає осінь,
Зима у серці вселиться на мус,
Та й це мине, прийде весняна просинь
І знову літом станемо комусь.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2020
автор: Зоряна Кіндратишин