Погасне під невпинними дощами
літня діброва, щоб простились ми
із нею. У траві холодній стихне
вогонь, і в попелі проблисне вуглик —
дика ягода між срібної роси.
Що нас чекає завтра? Лишимося
ми тільки із мовчанням снігу,
з білизною після прання... І тільки вранці
кружлятиме, немов обвітрена кульбабка,
пара од чайника. І ти мовчатимеш.
Мені ж болітиме за тепле літо,
за вчора, коли ми були жвавіші, ніж сьогодні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2020
автор: Anna Hotenko