На пальчики ставала, щоб уздріти,
Чи звідти,
З-за дев'ятої гори,
Не лине дощ, аби збудити літо
Веселим дзвоном радісної гри.
Дощ надійшов,
Але коли вже листя
Дочасний подих осені зривав.
Дощ доспівав над нею пісню чисту,
І морок ночі співом розігнав,
Овіяв її свіжістю й красою,
Осипав блиском найніжніших слів,
Цілунками, гарячою сльозою,
Благальною печаллю оповив.
Та не відчула яблуня нічого —
Ні радості,
Ані жалю без меж...
Дощ срібний,
Дощ пресвітлий,
Дощ розлогий,
Коханий дощ,—
Та надто пізній все ж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2020
автор: Anna Hotenko