мій лівий – вже порепаний – сандаль
щодня в сльозах вдивляється удаль
на захід: там є все, чого нам треба! –
немає там лише мене, на жаль.
а правий – той мовчить: чого нам треба?
лиш крихти хліба, й трохи сонця й неба.
але, як ти сандаль, дивися далі:
ти був взуттям, а станеш, як амеба
чи інфузорія-туфелька!
– рятуй, хто в бога вірує, бо це вже є зашквар!
невже в моєму безумі панує розум-цар?
– авжеж, панує. але він не знає всього. –
тобі лиш треба мовчки не думати про нього
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: frank