сам собі винен вічність_
вИзнає врешті борг_
снів навісна циклічність,
з тінню лінивий торг_
>
тягне спокути гуму,
внутрішніх пестить звірів_
щемом електроструму
здогад проймає шкіру_
>
каїна око каре_
перший нервовий дотик_
прощенню вслід покара_
награних сліз наркотик_
>
шершень у павутинні
травня чекає вперто_
пошепки, по-латині,
кат навертає жертву _
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: Ки Ба 1