вітаю тебе, консервований хмелю!
розконсервувавшися, ти пропадеш,
бо твориш в душі колективну пустелю,
як поле для гри оптимізму без меж:
о, тут в цій пустелі колисьмо жеякось
– але безсумнівно – цвістимуть сади:
вже й зараз для цього є випивка й закусь,
а це вже – прообраз живої води.
– так каже колись консервований вова,
тепер – відкоркований. хто його п'є,
не скаже такого правдивого слова,
яким, безперечно, є слово моє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: frank