Сльозинка мала, а скільки висловила,
з Душі скотилася в потоці швидкому.
Сльозинка мала усередині скупчилася,
і усім невисловленим, як з гір, спустилася.
У ній сокровенне, в ній наболіле,
у ній незабутнє, і не згоріле.
Кришталик мій скривджений,
з Душі звалився,
росинкою сріблястою істини,
невисловленою жалістю серця.
Ти сили дай, щоб в житті вистояти.
Воно важке, воно жорстоке,
воно без правил, в потоці вогняному.
Усе наболіле - згори дотла,
а те, що не дотліле, хай покриє мла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: Svitlana_Belyakova