Літечко тепленьке наші душі зігріває,
Розсипало щастя по землі.
Соняшним промінням осяває,
Та біжить босоніж по золотистій ріллі.
Зранку туманами вкрилось,
Зорить росами в запашній траві.
Із оксамитовим гаєм злилось,
Промчало, як хмари дощові.
Літо помандрувало в поле,
А вітерець грає на сонячній струні,
Він жене перекотиполе,
І швидко мчить у мрії на воронім коні.
Літо тепленьке швидко минає,
Біжить непомітно в осінь золоту.
Яка доля, воно не знає,
Ловить дивні мрії уже на льоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: Віктор Варварич